Футбол – моє захоплення
Я не відношу себе до фанатів футболу, які влаштовують бійки зі стражами порядку, трощать вітрини магазинів у дні програшу улюблених команд. Футбол я люблю із самого дитинства, як гідне заняття у вільний від навчання час. Футбол – це постійний рух, футбол – це відмінна школа розвитку уваги й сили.
Вперше побачити цю величаву гру мені довелось по телебаченню, коли батько так завзято вболівав за одну із команд. Тоді я не знав ще жодного правила цієї гри, і взагалі, для мене це було щось нове, надзвичайне. Із неабияким захопленням я почав розпитувати батька, що означає жовта картка, чому гравця прогнали з поля, чому дають додатковий час та як дізнатись, яка команда перемогла. Батько, дійсно, здивувався , чому це я так раптово захопився цією грою.
Тепер я не пропускаю жодного футбольного матчу, які показують по телевізору. Завдяки моєму комп’ютеру, підключеному до Інтернету, я тепер маю можливість дивитись навіть закордонні футбольні ігри.
Мій дід, у якого збереглося багато фотографій перших відомих футболістів, записи футболу на старих касетах, розповідав, що в середині ХХ століття футбол користувався всенародною любов’ю, а знамениті футболісти прирівнювалися до героїв.
Серйозно захопившись футболом, я тепер граю в цю гру з весни і до пізньої осені на спортивному майданчику та шкільному стадіоні. Батьки помітили мою наполегливість, і ось, вже через тиждень вони пообіцяли записати мене у належну секцію, адже помітили, що граю я досить непогано.
Футбол – дуже цікава гра. Вона розвиває швидкість, кмітливість, точність реакції, витривалість. Футбол є командною грою, а тому розвиває згуртованість та командний дух. Я задоволений, що обрав саме цей вид спорту, і ані трохи не жалкую!
Полєхін Максим
Учень 10-А класу, КЗШ № 114
