Як відомо, футбол в Україні з кожним роком набуває все більшої напруги та популярності: з»являються нові видатні імена, спортивні клуби та команди. Та сьогодні я б хотіла розглянути « футбольне» життя у своїй рідній – Тернопільській області.
Найбільшого розвитку на Тернопільщині футбол набуває у період 1908 – 1909 років. Найвидатніщим та найгучнішим ім»ям того часу було ім»я професора Семена Сидоряка, що з великим натхненням прививав учням гімназії любов до спорту, та зокрема до футболу. Отже, першими учасниками команд були гімназисти гімназії Франца Йосипа.
Гучною та видатною датою для розвитку історії футболу є 27 вересня 1911 року , саме тоді було вперше засновано Спортивне Товариство «Україна».
На ті часи, у більшості містах Галичини існували команди. Так, у Львові – « Лехія», Чорткові – « Чайка», Бучачі – «Буревій», та зокрема у Тернополі – « Буревій».
На жаль, історія спорту дещо переривалася впродовж 1 світової війни – Галичина опинилася під польською окупацією. Проте українці відмовлялись складати руки, тому під Польщею існувало майже декілька десятків клубів.
Спробуємо перенестись трохи вперед – у 30-ті роки 20 століття. Саме тоді своє футбольне життя розпочав Петро Муран. Саме він до 1934 року грав лівим крайнім нападником , а потім центральним захисником у « Поділлі».
Перший матч після другої світової війни на Тернопільщині відбувся у Чорткові 10 червня 1945 року. У 1946 році тернопільський «Локомотив» вперше взяв участь у розіграші першості України, а у 1948 році команди
«Локомотив» , «Спартак» та « Динамо» розіграли між собою кубок міста, цей почесний приз завоювали залізничники, до команди яких входили : Федоренко, Муран, Федорів, Назар, Маркович та інші.
Та ми змушені перенестись ще на кілька років вперед – у 1959 рік. Саме цей період став для тернопільської команди « Авангард» визначною. Згідно з рішенням Комітету з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів Союзу команда Тернополя включена в клас «Б».
Славну сторінку в історію футболу Тернопільщини вписала команда «Колгоспник», що стали шестиразовими чемпіонами « Золотого колоса», срібними призерами України серед колективів фізкультури та чотириразовими володарями перехідного Кубка обкому ЛКСМ ім. І.Дворського.
Усі досягнення команди відбулись завдяки заслугам Петра Івановича Савчука – « Заслуженого тренера УРСР»…
Щодо розвитку сучасного футболу, я вважаю, що знаючи таку багату історію розвитку, росту та перемог не лише України а й власного краю, та пам»ятаючи про легендарні імена та команди, спорт лише розвиватиметься та цвістиме у нашій славній Україні.
