Футбольна команда "Волинь"
Команда, яка не здається!
- 1. Історія ФК "Волинь"
Для початку мені хотілося б розповісти історію самого футбольного клубу. Оскільки, заснований клуб в часи Радянського Союзу, то його історія є доволі тривалою. Та й сам він пережив багато перемог і невдач. То ж, розпочинаємо.
Футбольна команда "Волинь" (Луцьк) була заснована у 1960 році.
Виступала під назвами:
1960 - 1967 рр. -"Волинь"
1968 - 1971 рр. -"Торпедо"
1972 - 1976 рр. -СК Луцьк
1977 - 1988 рр. -"Торпедо"
1989 - 2000 рр. -"Волинь"
2001 - липень 2002 рр. -CК "Волинь-1"
З липня 2002 року виступає під назвою"Волинь" (Луцьк).
Матчі проводить на стадіоні "Авангард" (12080 місць)
Кольори клубу: біло-малинові
На початку 1960 року у зв'язку з розширенням другого дивізіону радянського футболу - класу "Б", місту Луцьку було надано місце серед команд-майстрів. Оскільки найсильніша команда міста й області - ГБО (Луцьк) знаходилася в армійському підпорядкуванні, то вирішено було створити абсолютно новий колектив під егідою обласної організації Добровільного спортивного товариства "Авангард". Однак свою назву команда отримала 3 квітня 1960 року, коли настав час заявлятися на чемпіонат. Як згадує гравець "Волині" тих часів Михайло Кузьмін, на зібранні команди гравці й керівництво довго вирішували яку ж назву дати команді. Пропонували і "Динамо" (провідна команда області у 1946-56 рр.), і більш патріотичну "Стир", доки хтось з гравців не сказав слово "Волинь"... Після невеликої паузи усі зашуміли і одноголосно визнали, що це - саме те, що треба.
Матч-відкриття "Волинь" провела 10 квітня 1960 року в Кіровограді. У ньому ж було здобуто й першу історичну перемогу - 3:1, а перший м'яч забив Володимир Бойченко. Він же оформив у цьому матчі й перший хет-трик. Дебютний матч на луцькому стадіоні "Авангард" відбувся 2 травня 1960 року: "Волинь" - "Суднобудівник" Миколаїв. Він закінчився із рахунком 0:0. Першу домашню перемогу «Волинь» здобула 7 травня – над чернівецьким "Авангардом" (2:1). Перший домашній гол на свій рахунок записав Віктор П'ясецький.
Свій дебютний сезон "Волинь" закінчила на 13-у місці серед 17 команд, хоча протягом чемпіонату постійно перебувала в десятці кращих команд зони, та невдачі на фініші відкинули нашу команду нижче. Наступні два роки стали провальними - двічі поспіль лучани фінішували на останньому місці. Початком виходу з кризи став 1963 рік, коли "Волинь" піднялася на 17-е місце з 20 команд. Але в перехідних матчах того сезону з чемпіоном області лучани поступилися володимир-волинському "Зеніту" 0:1 і 3:3. Утім, обласне керівництво вирішило залишити у класі "Б" саме "Волинь".
Надалі результати команди покращилися, але її вадою була нестабільність. Чудовий початок сезону-64 був змазаний суцільними невдачами у другому колі. Досить яскраву гру волиняни демонстрували у 1966 році, коли протягом 30 турів входили до лідируючої п'ятірки. Та знову ж - серія поразок та нульових нічиїх відкинула команду на 12 місце, хоча від того ж п'ятого її відділяло 4 очка. У наступні сезони команда виступала із зривами, стрибаючи з дванадцятого на дев'ятнадцяте місце в таблиці.
У 1968 році клуб було передано під опіку нового "спонсора" – "Машзаводу" (згодом - "Луцький автомобільний завод") і перейменовано у "Торпедо". Останній сезон у класі "Б" став найкращим для команди. На зимових зборах у Закарпатті "Торпедо" виграло досить престижний в ті часи Кубок Федерації футболу УРСР "Підсніжник". А у чемпіонаті-70 команда впевнено провела зональні змагання і фінішувала на другому місці. На фінал сил не вистачило і лучани опустилися на 8 сходинку у таблиці.
1971 року клас "Б" було розформовано, а кращі його команди включено до новоствореної другої ліги. Серед них було й луцьке "Торпедо". Однак, перший сезон у другій лізі не вдався - передостаннє 25-е місце. Зате позаду був наш найпринциповіший суперник - рівненська "Горинь". За регламентом обидві команди мали залишати другу лігу, але Федерація футболу УРСР, зважаючи на втрату майстрівських команд у двох суміжних областях Західної України, прийняла рішення залишити команди обох міст у другій лізі. Проте 1972 року на базі команди міста Луцька було сформовано команду майстрів Прикарпатського військового округі і утворено СК Луцьк. У 1972 і 1973 роках, не дивлячись на зміну відомства, лучани перебували серед аутсайдерів. Тому логічною стала зміна тренера - наприкінці 1973 р. на тренерську посаду прийшов Ернест Іванович Кеслер. Йому вдалося покращити справи команди і підняти її на 19 місце, а у наступному сезоні - на дев'яте.
1975 рік став знаменним для волинського футболу. СК Луцьк здобув бронзові нагороди чемпіонату УРСР. Хоча команда стартувала посередньо, та до кінця першого кола розігралася, здобувши у двох його останніх домашніх матчах перемоги над севастопольською "Хвилею" 5:0 та херсонським "Локомотивом" 6:0. Починаючи з 27 серпня і до кінця сезону волиняни видали безпрограшну серію з 12 матчів та вперше у своїй історії зійшли на п'єдестал пошани. На жаль, у півфінальному турнірі за вихід у першу лігу СК Луцьк зайняв останнє місце. Та варто зазначити те, що "методи" здобуття очок застосовані суперниками були далекі від спортивних. У трьох з п'яти матчів у ворота лучан призначалися пенальті в останні 10 хвилин матчу, які й вирішували долю гри. У цьому ж сезоні команда виграла "Рубіновий кубок", який вручався команді, що забила найбільше голів у чемпіонаті. Гравці СК Луцьк у 32 матчах 46 разів відзначалися у воротах суперника. Крім того, нападник Володимир Дударенко з 14-ма м'ячами став кращим бомбардиром чемпіонату.
Бронзові медалі 1975 року отримали: воротар - О.Швойницький; захисники - В.Сергєєв, В.Демидов, А.Савчук, М.Лялек; півзахисники - В.Фігель, А.Тихонович, В.Фурсов, І.Шангін, нападники - В.Дударенко, М.Пристай, А.Безсмертний, М.Дударенко. Начальник команди - З.Г. Хафізов, головний тренер - Е.І. Кеслер.
Влітку наступного року СК Луцьк взяв участь у чемпіонаті Збройних сил СРСР і зумів вибороти срібні нагороди першості. Та після сезону 1976 року, коли СК Луцьк фінішував на 9-му місці, керівництво ПрикВО вирішило перебазувати команду у Львів - відповідно, із змагань колективів фізкультури знявся львівський СКА і до нього було переведено весь склад луцької команди. Тому й не дивно, що "Торпедо" (команду наспіх зібрали у лютому 1977 року і передали на баланс автомобільного заводу) потрапило до стану аутсайдерів. Так само й у наступні три сезони лучани перебували на задвірках турнірної таблиці, постійно вирішуючи завдання збереження місця у другій лізі. Хоча, наприклад, у 1979 році "Торпедо" досить непогано провело перше коло, постійно перебуваючи у десятці кращих. Але одна перемога у 23-х матчах другого кола відкинула торпедівців донизу.
Черговий сплеск відбувся у 1981 році, коли тренер В. Першин, залучивши до складу команди талановиту молодь та досвідчених ветеранів, зумів створити бойовий колектив. З 20 місця 1980 року "Торпедо" піднялось на 8-е. «Фішкою» сезону стали дві перемоги над полтавським "Колосом" - по 5:0 у Луцьку та Полтаві.
У наступні сезони "Торпедо" перейшло в розряд міцних середнячків і постійно фінішувало в середині турнірної таблиці. У команді награвався кістяк з досвідчених гравців, зменшилась щосезонна ротація складу тощо. У 1986 році кероване Мироном Маркевичем "Торпедо" впевнено пройшло турнірну дистанцію і було серед претендентів на "бронзу". Її доля вирішувалася у матчі останнього туру СКА (Київ) - "Торпедо" - у обох команд була рівна кількість очок. На жаль, лучани поступилися 0:2 і фінішували п'ятими, адже нас обійшла ще й тернопільска "Нива". В цьому ж році "Торпедо" отримало приз для команд другої ліги "Знак якості", що присуджувався команді, яка підготовила найбільше гравці для команд першої та вищої ліги і зібрала найбільше глядачів. Враховуючи те, що протягом сезону лише у вищу лігу з луцької команди відправилися Олег Федюков, Олег Бенько та Василь Сторчак, то здобуття цього призу стало закономірним.
1987 рік відзначився виходом команди до 1/16 фіналу Кубка СРСР, де торпедівці поступилися московському ЦСКА 0:1 та 0:0. Невдалі виступи у чемпіонаті призвели до відставки Мирона Маркевича, а на його місце прийшов другий тренер команди - Віталій Кварцяний, який підняв команду з 16-го на 8-е місце.
Зважаючи на політичні та економічні зміни в житті країни,30 січня 1989року на зібранні громадських організацій міста було створено госпрозрахунковий футбольний клуб, якому повернули його першу назву - "Волинь". В цьому ж сезоні лучани з перших же ж турів включилися у боротьбу за найвищі нагороди і, впевнено пройшовши напружену дистанцію з 52 матчів (32 перемоги при 6 поразках), здобули звання чемпіонів України. Рекорд клубу поставив нападник Володимир Дикий, який забив за сезон 22 голи. На жаль, перехідний турнір за вихід в першу лігу знову не покорився нашій команді. "Підніжку" поставила й Федерація футболу СРСР, яка заборонила дозаявляти гравців на перехідні матчі, а перед самим їх початком відмінила цю постанову, попередивши про це лише конкурентів "Волині". Велика кількість травмованих гравців призвела до того, що на поле у якості польового гравця довелося випускати навіть воротаря Бурча. Тому волиняни не змогли на рівних конкурувати з суперниками і задовольнилися другим місцем.
Золоті медалі Чемпіонів України 1989 року отримали: воротарі - Р. Лайзан, М. Бурч; захисники - В. Антонюк, О. Федюков, І. Польний, Г. Шухман, Р. Крищишин; півзахисники - А. Раденко, М. Слука, А. Федецький, С. Ковальов, В. Гащин, В. Мартинюк; нападники - А. Зейберліньш, В. Дикий, П. Філонюк, В. Мозолюк. Начальник команди - А.А. Барабасевич, головний тренер - В.В. Кварцяний, тренер - О.П. Єщенко.
Після чемпіонського сезону настав певний спад, однак сезон 1991 року "Волинь" закінчила на 8-му місці у "буферній" Західній зоні другої ліги. Це дало змогу увійти в перший національний чемпіонат України в якості вищолігової команди. Перший сезон виявився для волинян вдалим - 5 місце в групі. Хоча протягом сезону команда певний час перебувала й серед лідерів. Однак, влітку головний тренер "Волині" Мирон Маркевич без попередження залишив команду й вирушив до Львова, прихопивши з собою двох ключових гравців - Плотка й Топчієва. Фінансові і організаційні проблеми, які почалися в той час у більшості клубів України торкнулися й "Волині". Протягом третьго та четвертого чемпіонатів України команда гідно виступала, двічі займаючи 11 місце в таблиці, та двічі доходила до чвертьфіналу Кубка України.
Команду «тягнули» на собі досвідчені ветерани, а гідної їм молодої заміни не було. Тож коли почали вибувати один за одним Антонюк, Польний, Федецький, Бурч, команда пішла на спад. Після серії невиразних матчів на початку сезону 1994/95 років уболівальники змусили піти з тренерського містка Романа Покору. Команду знову прийняв Віталій Кварцяний. «Волині» вдалося зберегти у тому сезоні місце у вищій лізі. Але... Відсутність дієвої підтримки з боку спонсорів та органів влади не сприяла покращенню результатів. Проте, на початку другого кола місцева влада посприяла звільненню Кварцяного з посади головного тренера і на його місце прийшов Юрій Дячук-Ставицький. Йому не вдалося знайти взаєморозуміння з гравцями і "Волинь" вибула до першої ліги.
Піднімати команду у класі було покликано її колишнього гравця Анатолія Раденка. І спочатку йому це вдавалося. В сезоні 1996/97 на 90% змінений склад, у якому з'явилося багато молодих гравців видав супер-гру. Після першого кола лучани закріпилися на другому місці. Але фінансові проблеми залишалися невирішеними - довелося продавати ключових гравців. Як результат - в другому колі лучани не витримали конкуренції з більш потужними суперниками й задовольнилися четвертим місцем.
Надії покладалися на наступний сезон. Але після чотирьох турів команду залишив Анатолій Раденко, взимку для поповнення клубної каси було продано Володимира Гапона і Анатолія Тимощука. Таким чином, "Волинь" закріпилася у статусі міцних середняків першої ліги. А от чемпіонат 1998/99 років і взагалі міг закінчитись катастрофою - зазнавши у другому колі семи поразок поспіль, лучани наблизилися до зони вильоту. Усе вирішував останній матч сезону з донецьким "Шахтарем-2". До честі лучан, програючи 0:2 на 20-й хвилині та маючи в пасиві вилученого гравця, вони зуміли зібратися і врятувати матч - 5:2. Після певного підйому в дев'ятому чемпіонаті, у сезон 2000/01 років "Волинь" увійшла в стані піке. Від складу попереднього сезону залишився один Олег Федюков. Невиразна гра протягом першого кола ледве дозволила лучанам піти на перерву на 15 місці, за яким знаходилася друга ліга.
У цей скрутний момент на допомогу команді прийшли відомий бізнесмен, що став новим президентом клубу, - Василь Столяр та головний тренер Віталій Кварцяний, які поставили задачу - вихід до вищої ліги. У другому колі "Волинь" піднялася на дев'яту позицію в таблиці, здобувши в останньому матчі феєричну перемогу над київським ЦСКА-2 - 7:0. А в чемпіонаті 2001/02 Віталій Кварцяний вдруге привів "Волинь" до золотих медалей.
Ще перед стартом сезону фахівці відзначали "Волинь", як одного з головних претендентів на вихід до вищої ліги, адже у команді зібралося багато кваліфікованих та досвідчених гравців. Так воно й сталося - сезон команда пройшла на одному диханні. У домашніх матчах було зафіксовано стовідсотковий результат. А з 20 вересня 2001 по 8 квітня 2002 року команда видала 13-матчеву переможну серію. За сім турів до фінішу лучани забезпечили собі місце у вищій лізі, а за три - достроково стали чемпіонами. Нападник "Волині" Василь Сачко з 17-а голами став кращим бомбардиром ліги.
Золоті медалі Чемпіонів першої ліги 2002 року отримали: воротарі - Ю. Нікітенко, Р. Нестеренко; захисники - О. Федюков, Ю. Кондаков, В. Розгон, Л. Гальчук, Я. Комзюк; півзахисники - В. Гащин, Ю. Дудник, С. Гончаренко, А. Пісний, В. Гапон, Д. Топчієв, О. Агарін; нападники - В. Сачко, С. Кривий, О. Гребеножко, В. Луценко, В. Мацюк, С. Гордун, В. Солодкий, О. Столярчук. Президент клубу - В.А. Столяр, головний тренер - В.В. Кварцяний, тренер - П.І. Кушлик.
Сезон 2002/03 також видався успішним - "Волинь" як для дебютанта виступила вражаюче. Двічі був обіграний чемпіон - донецький "Шахтар" 2:0 і 3:1, волиняни вдома здолали й нового чемпіона - київське "Динамо" 1:0, команда дійшла до півфіналу Кубка України. Шосте місце стало винагородою за такі успіхи. Та надалі справи пішли кепсько - у чемпіонаті 2003/04 років протягом перших восьми турів лучани не здобули жодної перемоги. Ціною надзусиль на фініш першого кола команді вдалося залишити зону вильоту... Проте якісна доукомплектація "Волині" у міжсезоння дозволила команді впевнено почуватися в другому колі і вирішити головне завдання - прописку у вищій лізі було збережено. Наступний чемпіонат став для "Волині" двозначним - починаючи із старту сезону лучани вклинилися у боротьбу за місце в "зоні УЄФА", але посеред другого кола з командою трапився спад - за нічиїми пішли поразки і у підсумку - лише восьме місце, хоча протягом 25-и турів наша команда упевнено трималася в четвірці кращих. За схожим сценарієм проходив і сезон 2005/06. Не дивлячись на певну нестабільність, на фініш першого кола "Волинь" прийшла на третьому місці. Проте катастрофічне становище з фінансами клубу призвело до відтоку гравців "основи" та повільного падіння донизу турнірної таблиці. Сталося те, у що ніхто не вірив - після останнього туру лучани змушені були розстатися з елітним дивізіоном українського футболу.
У першій лізі омолоджена команда грала доволі нестабільно і попри регулярні перемоги над лідерами примудрялася втрачати очки в поєдинках з неамбітними суперниками. Непоганим видався старт у сезоні 2007/08, але невдало провівши друге коло, лучани фінішували лише дев'ятими. Шанс поборотися за підвищення в класі "Волинь" отримала наступного сезону, проте взимку тренерський штаб провів значне омолодження колективу, позбувшись ряду провідних виконавців. Попри побоювання уболівальників команда, середній вік якої складав близько двадцяти років, зуміла "на жилах" вибороти п'яту сходинку турнірної таблиці. Цього ж року Олександр Пищур повторив рекорд 1989-го року, забивши протягом сезону 22 голи, і став кращим бомбардиром першої ліги, отримавши до того ж, звання кращого гравця дивізіону за версією ПФЛ.
Перед початком чемпіонату 2009/10 керівництво клубу натякнуло, що команда готова нарешті боротися за підвищення в класі. У міжсезоння "Волинь" провела солідне кадрове підсилення й з перших турів втрутилися у боротьбу за вихід до Прем'єр-ліги. В той же час волиняни досить успішно виступили й у розіграші Кубка України, здолавши "Кривбас" та запорізький "Металург", "Волинь" вийшла до півфіналу національного Кубка. Команді довелося битися на "два фронти" й на зимову перерву лучани пішли із відчутним відставанням від лідируючої трійки. Однак, весняна частина сезону, попри поразку у кубковому півфіналі, видалася для "Волині" більш, ніж успішною. Перемагаючи опонентів вдома та у гостях, здобувши на фініншній прямій одинадцять перемог поспіль, "Волинь" ліквідувала більш ніж десятиочковий відрив від першого місця і лише за збігом обставин фінішувла другою й повернулася до еліти українського футболу.
Друге місце й срібні медалі першої ліги 2010 року здобули: воротарі - І. Ндоє та В. Неділько; захисники - В. Гошкодеря, С. Сімінін, Р. Мостовий, В. Ковалюк, Б. Карковський, А. Гринченко, С. Літовченко, В. Розгон, Р. Годований, П. Циркуненко, Т. Дурай; півзахисники - Є. Пічкур, Р. Лопес, Я. Кінаш, В. Шарпар, М. Лісовий, О. Герасимюк, О. Довгий, О. Марковець, В. Жук, Р. Карасюк, В. Приндета; нападники - Є. Павлов, М. Олівейра, В. Рибальченко, Л. да Коста, О. Бабир, К. Франко (Кану). Президент клубу - В.А. Столяр, головний тренер: В.В. Кварцяний, старший тренер - В.О. Журавчак, тренери - С.С. Павлов та С.Ф. Чабан, начальник команди - В.С. Шелигін
Перший сезон після повернення у Прем’єр-лігу видався неоднозначним для "Волині". Команда стартувала дуже невдало. Впродовж літа та початку осені команда дуже важко набирала очки, але у жовтні-листопаді «розкочегарилася» так, що усі шкодували про закінчення матчів на початку грудня, бо ще трохи і "Волинь" мала шанси увірватися заледве не у першу п’ятірку команд УПЛ. А от весняна частина чемпіонату 2010/11 була провалена і в 11 поєдинках лучани взяли тільки 7 очок. Як наслідок – 11 місце за підсумками сезону.
Старт сезону 2011/12 запам`ятався перемогою лучан над "Дніпром" на виїзді – 2:1 і впевненими виступами у серпні. Згодом команда пригальмувала і далі справи у чемпіонаті знову не клеїлися, а от у Кубку України "Волинь" вкотре "вистрелила": на стадії 1/16 фіналу вщент було розгромлено "Іллічівець" - 7:1, а в 1/8 – "Дніпро" - 3:2, причому лучани програвали 0:2 та залишилися вдесятьох після вилучення в середині першого тайму воротаря Неділька.
У січні 2012 року "Волинь" несподівано отримала нового головного тренера – Анатолія Демяненка. Щоправда, досягти чогось суттєвого новому тренеру не вдалося. Лише став кращим бомбардиром УПЛ у сезоні 2011/12 з результатом 14 м'ячів нападник "Волині" - Майкон Олівейра, а команда вчергове не пройшла стадію півфіналу Кубка України. Наступний сезон став роком розчарувань і коли "Волинь" опинилася на межі вильоту з Прем'єр-Ліги до керма команди знову було запрошено Віталія Кварцяного, який успішно справився із поставленою задачею збереження прописки.
Після повернення Кварцяному довелося створювати нову команду - склад "Волині" змінився на 80-90%. Утім, першу половину сезону команда провела дуже гідно, адже в активі нічия із "Динамо" в Києві (1:1), перемога над "Шахтарем" (2:0) і нічия із "Чорнморцем" в Одесі (0:0). Але далася взнаки молодість нового складу команди й гра "Волині" не була стабільною. Друга ж частина чемпіонату 2013-2014 рр., яка відтермінувалася на 2 тижні через політичну ситуацію в країні, була більше провальною. Після семи набраних очок в перших трьох матчах весни 2014 року (в т.ч. перемоги над "Карпатами" у Львові 1:0) лучани програли вісім матчів поспіль.
У сезон 2014-2015 рр. "Волинь" увійшла із орендованими з "Дніпра" новачками - Кобахідзе, Політило, Польовим. Після першого кола до команди приєдналися досвідчені Шуст та Шарпар. Так поступово кристалізувався основний склад команди, яка набирала хорошу ходу наприкінці першого і другого відтинку турнірної дистанції. "Волині" дуже добре вдався листопад-грудень 2014 року і травень 2015-го. Майже до кінця турнірної дистанції команда боролася за 5-6 місця у турнірній таблиці, яких не вдалося досягти через суто організаційні проблеми, точніше - фінансові. В активі "Волині" в сезоні - 38 забитих голів, перемога у Кубку України над фіналістом Ліги Європи "Дніпром" (1:0), нічия з "Шахтарем" вдома (0:0) шість матчів, у яких команді вдалося забити три і більше голів та індивідуальна перемога Еріка Бікфалві, який закінчуючи виступи за "Волинь" став разом з гравцем "Шахтаря" Тейшейрою кращим бомбардиром чемпіонату (17 голів).
Здобутки команди:
Чемпіон України у першій лізі 2002 року
Срібний призер чемпіонату України в першій лізі 2010 року
Чемпіон УРСР 1989 року
Бронзовий призер чемпіонату УРСР 1975 року
Володар "Рубінового Кубка" 1975 року
Інші досягнення:
Срібний призер першості збройних сил СРСР 1976 р.
Володар призу "Знак якості" 1986 р.
Досягнення гравців:
Ерік Бікфалві - кращий бомбардир чемпіонату України 2014/15 (17 голів)
Майкон Олівейра - кращий бомбардир чемпіонату України 2011/12 (14 голів)
Олександр Пищур - кращий бомбардир чемпіонату України в першій лізі 2008/09 (22 голи)
Василь Сачко - кращий бомбардир чемпіонату України в першій лізі 2001/02 (17 голів)
Володимир Дударенко - кращий бомбардир чемпіонату УРСР 1975 р. (14 голів)
Ісса Ндоє - кращий гравець чемпіонату України в першій лізі 2009/10
Олександр Пищур - кращий гравець чемпіонату України в першій лізі 2008/09
Василь Сачко - кращий гравець чемпіонату України в першій лізі 2001/02
До списку кращих гравців України включалися:
Василь Сачко (2005)
Сергій Сімінін (2012)
До списку найкращих гравців України в 2-й лізі за версією ФФУ (1973-87 рр.) включалися:
Віктор Никитюк (1974)
Володимир Фігель (1975, 1976)
Микола Пристай (1975, 1976)
Ігор Гатаулін (1976)
Володимир Мозолюк (1984)
Михайло Бурч (1985)
Олег Федюков (1985)
Найвище досягнення в чемпіонатах України- 6-е місце (2002/03)
Найвище досягнення в Кубку України- 1/2 фіналу (2002/03, 2009/10, 2011/12)
Найбільше матчів за клуб провів- Олег Федюков (563)
Найкращі бомбардири- Володимир Дикий, Андрій Федецький - по 91
Кращі бомбардири команди за сезон- Володимир Дикий (22 голи у 1989 р.), Олександр Пищур (22 голи у сезоні 2008/09)
Найбільша перемога- 9:1 ("Металург" Запоріжжя, 2015/16)
Найбільша поразка- 1:8 ("Арсенал" Київ, 2002/03)
За 56 сезонів, проведених у чемпіонатах і кубках України та СРСР, "Волинь" зіграла 2227 матчів: 769 перемог, 532 нічиї, 926 поразок, різниця м'ячів 2363 - 2799 (станом на 1 липня 2015 р.)
Чемпіонат України повертається! Дирекція Прем’єр-ліги затвердила дати проведення і час початку матчів 17-го туру Ліги Парі-Матч.
МАТЧІ: ТУРНІРНА ТАБЛИЦЯ
| М | Команда | І | В | Н | П | PМ | О |
| 1 | Шахтар (Донецьк) | 16 | 14 | 1 | 1 | 50 - 11 | 43 |
| 2 | Динамо (Київ) | 16 | 14 | 1 | 1 | 37 - 6 | 43 |
| 3 | Зоря (Луганськ) | 16 | 10 | 4 | 2 | 32 - 14 | 34 |
| 4 | Дніпро (Дніпропетровськ) | 16 | 8 | 4 | 4 | 28 - 15 | 28 |
| 5 | ВОЛИНЬ (ЛУЦЬК) | 16 | 8 | 3 | 5 | 26 - 23 | 27 |
| 6 | Ворскла (Полтава) | 16 | 6 | 7 | 3 | 20 - 19 | 25 |
| 7 | ФК Олександрія (Олександрія) | 16 | 6 | 4 | 6 | 19 - 18 | 22 |
| 8 | Карпати (Львів) | 16 | 6 | 3 | 7 | 18 - 23 | 21 |
| 9 | Сталь (Дніпродзержинськ) | 16 | 4 | 4 | 8 | 14 - 22 | 16 |
| 10 | Олімпік (Донецьк) | 16 | 4 | 2 | 10 | 16 - 25 | 14 |
| 11 | Металіст (Харків) | 16 | 1 | 8 | 7 | 12 - 25 | 11 |
| 12 | Чорноморець (Одеса) | 16 | 1 | 7 | 8 | 15 - 28 | 10 |
| 13 | Говерла (Ужгород) | 16 | 1 | 7 | 8 | 11 - 26 | 10 |
| 14 | Металург (Запоріжжя) | 16 | 0 | 3 | 13 | 7 - 50 | 3 |
ТРАВЕНЬ 2016
| дата | матч | турнір | ||
| 15.05.2016 | Говерла | матч-центр | ВОЛИНЬ | Чемпіонат України, 26 тур |
| 07.05.2016 | ВОЛИНЬ | матч-центр | Дніпро | Чемпіонат України, 25 тур |
КВІТЕНЬ 2016
| дата | матч | турнір | ||
| 30.04.2016 | ВОЛИНЬ | матч-центр | ФК Олександрія | Чемпіонат України, 24 тур |
| 23.04.2016 | Зоря | матч-центр | ВОЛИНЬ | Чемпіонат України, 23 тур |
| 16.04.2016 | ВОЛИНЬ | матч-центр | Карпати | Чемпіонат України, 22 тур |
| 09.04.2016 | Динамо | матч-центр | ВОЛИНЬ | Чемпіонат України, 21 тур |
| 02.04.2016 | ВОЛИНЬ | матч-центр | Чорноморець | Чемпіонат України, 20 тур |
БЕРЕЗЕНЬ 2016
| дата | матч | турнір | ||
| 19.03.2016 | Олімпік | матч-центр | ВОЛИНЬ | Чемпіонат України, 19 тур |
| 12.03.2016 | ВОЛИНЬ | матч-центр | Сталь | Чемпіонат України, 18 тур |
| 19:30, 06.03.2016 | Металіст | матч-центр | ВОЛИНЬ | Чемпіонат України, 17 тур |
| 19:00, 02.03.2016 | ВОЛИНЬ | матч-центр | Зоря | Кубок України, 1/4 фіналу, перші матчі |
ЛЮТИЙ 2016
| дата | матч | турнір | ||
| 14:00, 27.02.2016 | ВОЛИНЬ | матч-центр | Тернопіль | Контрольні матчі |
| 15:30, 15.02.2016 | ВОЛИНЬ | 1 : 1 | Вотфорд | Контрольні матчі |
| 15:30, 11.02.2016 | ВОЛИНЬ | 2 : 2 | Атлетіку Паранаенсе | Контрольні матчі |
| 15:30, 07.02.2016 | ВОЛИНЬ | 1 : 1 | Рапід | Контрольні матчі |
2. Загальна характеристика ігор ФК Волинь
Вища ліга
Навесні1992 року незалежна Україна проводиласвій дебютний чемпіонат. «Волинь», яку тренувавМирон Маркевич, грала у другій підгрупі вищої ліги, де посіла п'яте місце з десяти команд (хоча якийсь час навіть лідирувала). Перший матч чемпіонату України команда провела вІвано-Франківськупроти місцевого«Прикарпаття» (0:0), а перший гол забивІгор Плоткоу наступній грі з«Буковиною» (1:2). 3 червня того ж року домашній матч проти київського«Динамо»зібрав на «Авангарді» рекордні 20 тисяч глядачів.
Улітку головний тренер «Волині» Мирон Маркевич без попередження залишив команду і вирушив до Львова, взявши з собою двох ключових гравців —ПлоткайТопчієва. Фінансові і організаційні проблеми, які почалися в той час у більшості клубів України торкнулися і луцької команди. Тренером команди ставРоман Покора. Протягом чемпіонатів1993/1994і1994/1995 років команда двічі посідала одинадцяте місце в таблиці та двічі доходила до чвертьфіналу Кубка України. Після низки невдалих ігор на початку чемпіонату 1994/1995 років Роман Покора змушений був піти з клубу, на його місце прийшовВіталій Кварцяний, якому вдалося зберегти команду у вищій лізі. Однак у наступному чемпіонаті на початку другого кола керівництво Волинської ОДА звільнило Кварцяного і призначило на посаду головного тренераЮрія Дячука-Ставицького. Але йому не вдалося зберегти команду у вищій лізі, «Волинь» посіла 17-е місце з 18 команд.
Перша ліга
Наступного сезону команду в першій лізі очолив Анатолій Раденко. Склад команди був оновлений на 90 %, з'явилося багато молодих гравців і команда після першого кола посіла друге місце. Але у клубі загострилася фінансова криза, довелося продавати ключових гравців. У результаті всезоні 1996/1997 років команда посіла 4-е місце. Наступного сезону після 4-х турів команду залишив Анатолій Раденко, а щоб вийти з фінансової кризи, команді довелося продати Володимира Гапона і Анатолія Тимощука. У сезоні 1998/1999 тільки перемога в останньому турі над донецьким «Шахтарем-2»(луцька команда перемогла 5:2, по ходу матчу програючи 0:2) дозволила команді не вилетіти до другої ліги — «Волинь» (тренер — Юрій Шулятицький) набрала стільки ж очок, скільки й «Поділля», яке й опустилося нижче. Олексій Єщенко, який став біля керма команди, дещо стабілізував гру, але фінансове становище клубу не покращив. Усезоні 2000/2001 від складу попереднього сезону залишився один Олег Федюков. Після першого кола команда посідала 15-е місце, яке відправляло команду до другої ліги.
Наприкінці 2000 року президентом і головним тренером «Волині» став уже знайомий уболівальникам Віталій Кварцяний. Клуб змінив назву на СК «Волинь-1», з'явилися спонсори, повернулася обличчям до команди й міська та обласна влада. Перед колективом були поставлені нові завдання і друге коло чемпіонату 2000/2001 років клуб завершив на дев'ятому місці. В останньому турі команда розгромила київський ЦСКА-2 — 7:0. Ця перемога досі залишається найбільшою перемогою «Волині» в чемпіонатах. У цей час реконструювали стадіон, до команди прийшли нові футболісти та повернулися вихованці клубу. Перед початком сезону луцький клуб вважався одним із фаворитів у першій лізі. Усі домашні матчі в тому чемпіонаті команда виграла, а з 20 вересня 2001 по 8 квітня 2002 року команда здобула 13 перемог поспіль. За сім турів до кінця чемпіонату волиняни забезпечили собі місце у вищій лізі, а за три — достроково стали чемпіонами першої ліги. Нападник «Волині» Василь Сачко з 17 голами став найкращим бомбардиром ліги.
Золоті медалі чемпіонів першої ліги 2001/2002 років отримали:
- воротарі — Юрій Нікітенко,Роман Нестеренко;
- захисники — Олег Федюков,Юрій Кондаков,Віталій Розгон,Любомир Гальчук,Ярослав Комзюк;
- півзахисники — Володимир Гащин,Юрій Дудник,Сергій Гончаренко,Андрій Пісний,Володимир Гапон,Дмитро Топчієв,Олександр Агарін;
- нападники — Василь Сачко,Сергій Кривий,Олександр Гребеножко,Володимир Луценко,Віктор Мацюк,Сергій Гордун,Вадим Солодкий,Олександр Столярчук;
- президент клубу — Василь Столяр;
- головний тренер — Віталій Кварцяний;
- тренер —Петро Кушлик.
Повернення до еліти
Повернення «Волині» до еліти було вражаючим — команда посіла шосте місце в турнірній таблиці чемпіонату і пробилася до півфіналу кубка України. По ходу чемпіонату «Волинь» двічі обіграла донецький «Шахтар»(2:0 і 3:1) і вдома перемогла київське «Динамо» (1:0). Однак у наступні роки команда боролася за виживання у вищій лізі. У чемпіонаті 2003/2004 років клуб у перших восьми матчах не здобув жодної перемоги, однак у другому колі йому вдалося зберегти прописку у вищій лізі. Наступного сезону «Волинь» посіла восьме місце, хоча протягом чемпіонату довго трималася в четвірці найкращих. Перше коло чемпіонату 2005/2006 років команда завершила на третьому місці, однак через фінансову нестабільність із клубу пішли багато гравців «основи» і команда посіла передостаннє, п'ятнадцяте, місце у вищій лізі, опустившись до першої ліги.
Знову перша ліга
У наступному чемпіонаті перед командою ставилися задачі повернення до вищої ліги, однак вона посіла лише 12-е місце, а чемпіонат 2007/2008 років волиняни завершили дев'ятими.
Вихід до Прем'єр-ліги України
У сезоні 2009/10 клуб посів друге місце в першій лізі та виборов путівку до Прем'єр-ліги. «Волинь» вдало розпочала чемпіонат 2010/11, посівши 6-е місце за підсумками осінньої частини сезону, але через серію невдалих ігор навесні в підсумку посіла 11-у позицію. Улітку 2011 року клуб знайшов нового інвестора — 50 % акцій ТОВ «ФК „Волинь“» придбав народний депутат України Ігор Палиця. В сезоні 2011/12 «Волинь» увійшла в ТОП-10 найдорожчих клубів України за версію Forbes, посівши 10-е місце (9,2 млн $, з бюджетом у 8 млн $). З 2012 року технічним спонсором стала компанія Adidas.
Найбільші перемоги:
- 2:1 («Текстильник» Т, 6 червня 1987 року, Луцьк)
- 1:0 (СКА «Карпати»,25 червня 1987 року, Луцьк)
Найбільші поразки:
- 1:3 («Верховина»,11 червня 1961року, Ужгород)
- 0:2 («Суднобудівник»,9 травня 1962року, Миколаїв; «Авангард» Т, 25 квітня 1964 року, Тернопіль)
Чемпіонати України
| Виступи «Волині» в чемпіонатах України | ||||||||||
| Рік | Ліга, зона, група | I | В | Н | П | РМ | О | Місце | Головний тренер | Найкращий бомбардир |
| 1992 (весна) | Вища ліга | 18 | 8 | 2 | 8 | 24−21 | 18 | 5 із 10 | Мирон Маркевич | Михайло Бурч,Дмитро Топчієв(по 4 голи) |
| 1992/1993 | Вища ліга | 30 | 10 | 6 | 14 | 37−54 | 26 | 11 із 16 | Роман Покора | Володимир Дикий(9) |
| 1993/1994 | Вища ліга | 34 | 10 | 12 | 12 | 27−30 | 32 | 11 із 18 | Роман Покора | Сергій Круковець,Володимир Мозолюк(по 6) |
| 1994/1995 | Вища ліга | 34 | 11 | 3 | 20 | 29−58 | 36 | 15 із 18 | Роман Покора (8),Леонід Бакай(1),Віталій Кварцяний(25) | Вадим Солодкий(7) |
| 1995/1996 | Вища ліга | 34 | 9 | 7 | 18 | 34−58 | 34 | 17 із 18 | Віталій Кварцяний (21), Олексій Єщенко (1),Юрій Дячук-Ставицький(11) | Володимир Мозолюк (12) |
| 1996/1997 | Перша ліга | 46 | 26 | 5 | 15 | 62−47 | 83 | 4 із 24 | Анатолій Раденко | Олег Панченко(9) |
| 1997/1998 | Перша ліга | 42 | 19 | 8 | 15 | 56−45 | 65 | 9 із 22 | Анатолій Раденко (2),Олексій Єщенко(19),Юрій Шулятицький(20) | Сергій Драницький(14) |
| 1998/1999 | Перша ліга | 38 | 16 | 3 | 19 | 36−43 | 51 | 14 із 20 | Юрій Шулятицький (30), Олексій Єщенко (6) | В. Яцурак, С. Драницький,В. Кохановський, В. Мозолюк (по 4) |
| 1999/2000 | Перша ліга | 34 | 13 | 9 | 12 | 42−41 | 48 | 10 із 18 | Олексій Єщенко | Сергій Барановський(9) |
| 2000/2001 | Перша ліга | 34 | 13 | 5 | 16 | 41−38 | 44 | 9 із 18 | Олексій Єщенко (17),Віталій Кварцяний(17) | Кахабер Дгебуадзе(7) |
| 2001/2002 | Перша ліга | 34 | 25 | 3 | 6 | 56−24 | 78 | 1 із 18 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко(17) |
| 2002/2003 | Вища ліга | 30 | 12 | 5 | 13 | 37−44 | 41 | 6 із 16 | Віталій Кварцяний | Самір Алієв(9) |
| 2003/2004 | Вища ліга | 30 | 7 | 8 | 15 | 25−44 | 29 | 13 із 16 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко (7) |
| 2004/2005 | Вища ліга | 30 | 11 | 7 | 12 | 35−37 | 40 | 8 із 16 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко (12) |
| 2005/2006 | Вища ліга | 30 | 9 | 6 | 15 | 31−45 | 33 | 15 із 16 | Віталій Кварцяний | Василь Сачко (13) |
| 2006/2007 | Перша ліга | 36 | 13 | 7 | 16 | 40−48 | 46 | 12 із 19 | Віталій Кварцяний | Майкл Алозі(13) |
| 2007/2008 | Перша ліга | 38 | 16 | 8 | 14 | 61−55 | 53[1] | 9 із 20 | Віталій Кварцяний | Майкл Алозі (15) |
| 2008/2009 | Перша ліга | 32 | 15 | 5 | 12 | 48−46 | 50 | 5 із 17 | Віталій Кварцяний | Олександр Пищур(22) |
| 2009/2010 | Перша ліга | 34 | 22 | 8 | 4 | 71−30 | 74 | 2 із 18 | Віталій Кварцяний | Майкон(13) |
| 2010/2011 | Прем'єр-ліга | 30 | 9 | 7 | 14 | 27−49 | 34 | 11 із 16 | Віталій Кварцяний | Олександр Пищур (8) |
| 2011/2012 | Прем'єр-ліга | 30 | 7 | 6 | 17 | 25−43 | 27 | 12 із 16 | Віталій Кварцяний (20),Анатолій Дем'яненко(10) | Майкон (14) |
| 2012/2013 | Прем'єр-ліга | 30 | 7 | 8 | 15 | 26−45 | 29 | 13 із 16 | Анатолій Дем'яненко(25), Пісковець Анатолій (2) Віталій Кварцяний (3) | Ерік(5) |
| 2013/2014 | Прем'єр-ліга | 28 | 7 | 6 | 15 | 24−51 | 27 | 13 із 16 | Віталій Кварцяний | Ерік(4) |
| 2014/2015 | Прем'єр-ліга | 26 | 9 | 7 | 10 | 38−44 | 25[2] | 9 із 14 | Віталій Кварцяний | Ерік(17) |
| Усього | 24 турніри | 782 | 304 | 151 | 327 | 932−1040 | 1063 | |||
Виступи в лігах:
| Ліга | У | І | В | Н | П | РМ | О |
| Вища ліга | 13 | 378 | 117 | 83 | 188 | 381−579 | 434 |
| Перша ліга | 10 | 368 | 178 | 61 | 129 | 513−417 | 595 |
| Усього | 23 | 756 | 295 | 144 | 317 | 894−996 | 1029 |
- Найбільша перемога: 9:1 («Металург»,29 листопада2015року,Луцьк).
- Найбільша поразка: 1:8 («Арсенал» К,17 липня2002року,Київ).
Кубки України
| Виступи команди в Кубках України | |||||||||
| Рік | Етап | І | В | Н | П | РМ | О | Найкращий бомбардир | Тренер |
| 1992 | 1/32 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−3 | 0 | Володимир Дикий, Ігор Плотко (по 1) | Мирон Маркевич |
| 1992/1993 | 1/4 фіналу | 6 | 2 | 2 | 2 | 12−12 | 6 | Володимир Дикий, Роман Зуб, Василь Пилипенко (по 2) | Роман Покора |
| 1993/1994 | 1/4 фіналу | 6 | 3 | 0 | 3 | 7−7 | 6 | Бенько, Мозолюк, Богунов, Сарнавський, Дикий, Федюков, Нікітін (по 1) | Роман Покора |
| 1994/1995 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 2−3 | 2 | Сергій Круковець, Володимир Дикий (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 1995/1996 | 1/8 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 2−3 | 2 | Вадим Солодкий, Володимир Мозолюк (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 1996/1997 | 1/8 фіналу | 3 | 2 | 0 | 1 | 4−3 | 4 | Петро Голубка (3) | Анатолій Раденко |
| 1997/1998 | 1/16 фіналу | 3 | 1[3] | 1 | 1 | 1−2 | 3 | Сергій Драницький (1) | Олексій Єщенко |
| 1998/1999 | 1/16 фіналу | 6 | 2 | 2 | 2 | 10−9 | 6 | Сергій Драницький (6) | Юрій Шулятицький |
| 1999/2000 | 1/16 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 1−3 | 0 | Сергій Барановський (1) | Олексій Єщенко |
| 2000/2001 | 1/16 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−3 | 0 | Петро Матвійчук, Василь Кохановський (по 1) | Олексій Єщенко |
| 2001/2002 | 1/8 фіналу | 6 | 3 | 2 | 1 | 6−6 | 8 | Юрій Дудник (3) | Віталій Кварцяний |
| 2002/2003 | Півфінал | 7 | 4 | 0 | 3 | 12−10 | 8 | Сачко, Гребеножко, Алієв, Сіанкам (по 2) | Віталій Кварцяний |
| 2003/2004 | 1/8 фіналу | 3 | 2 | 0 | 1 | 8−2 | 4 | Василь Сачко (3) | Віталій Кварцяний |
| 2004/2005 | Чвертьфінал | 5 | 3 | 0 | 2 | 10−7 | 6 | Бранислав Крунич (4) | Віталій Кварцяний |
| 2005/2006 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 5−4 | 2 | Алозі, Сачко, Товкацький, Божич, Митич (по 1) | Віталій Кварцяний |
| 2006/2007 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 1−3 | 2 | Андрій Степанов (1) | Віталій Кварцяний |
| 2007/2008 | Другий попередній | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−4 | 0 | Жадер,Максим Лісовий(по 1) | Віталій Кварцяний |
| 2008/2009 | Другий попередній | 1 | 0 | 0 | 1 | 2−4 | 0 | Богдан Карковський,Олег Хромцов(по 1) | Віталій Кварцяний |
| 2009/2010 | Півфінал | 5 | 4 | 0 | 1 | 12−7 | 8 | Олександр Пищур(3) | Віталій Кварцяний |
| 2010/2011 | 1/16 фіналу | 2 | 1 | 0 | 1 | 5-5 | 2 | Майкон(5) | Віталій Кварцяний |
| 2011/2012 | Півфінал | 4 | 3 | 0 | 1 | 14-7 | 6 | Майкон(3) | Віталій Кварцяний (2),Анатолій Дем'яненко(2) |
| 2012/2013 | 1/4 фіналу | 3 | 2 | 0 | 1 | 5-3 | 4 | Овонікоко,Насонов,Павлов,Суботич,Стевич(по 1) | Анатолій Дем'яненко |
| 2013/2014 | 1/16 фіналу | 1 | 0 | 0 | 1 | 1-2 | 0 | Шумахер(1) | Віталій Кварцяний |
| 2014/2015 | 1/18 фіналу | 3 | 2 | 0 | 1 | 2-4 | 6 | Ерік Бікфалві(2) | Віталій Кварцяний |
| Всього | 24 турніра | 76 | 38 | 7 | 31 | 128−116 | 85 | ||
Найбільша перемога:7:1 ("Іллічівець ",21 вересня2011року,Луцьк)
Найбільші поразки:
- 1:5 («Динамо» К,24 березня 1993 року, Київ)
- 0:4 («Динамо» К, 5 березня 2003 року, Луцьк;«Динамо» К, 19листопада 2004 року,Київ;«Дніпро»,27 жовтня 2014року,Дніпропетровськ)
